Ігрові проекти учнів

Мандрівка у  сні

   Недарма кажуть, що всі мрії і бажання збуваються тільки вві сні .

Сон … Солодкий сон, чарівний сон, казковий . . .  Мабуть не помилюся, коли скажу, що всі діти у сні літають, або мандрують. А так як я люблю дивитись передачу « хід парад живої природи» , то завжди у своїх снах мандрую як не в гори, то в пустелі, як не в джунглі, то в підводний світ океану.

      І ось одного разу наснилось. Що я заблукав в засніжених горах  - Альпах. Холод  пронизував моє тіло. Мені було страшно і так хотілось заплакати, але, на щастя, я побачив слід людини. Хоча він був завеликий. Але на це я не звернув уваги. Цей слід привів мене до печери -  здалось,  це було  житло. В печері було так гарно і тепло, якось по домашньому.  А так як я замерз і зморився, то зразу ж у теплі задрімав. Прокинувся від чийого дотику -  і очам своїм не повірив. Переді мною сиділа Снігова людина. Здавалось, що від страху моє серце перетворюється на крижинку. Мигнула думка -  краще б я замерз. Але не такий вовк страшний , як його малюють

      Снігова людина виявилась привітною, і на мій подив навіть уміла розмовляти різними мовами. Як на чудо, спілкувалась зі мною моєю рідною мовою.

  Ми подружились. Мене розшукували мої рідні, друзі. Шум гелікоптера долинав до моїх вух, так не хотілось розлучатися з новим другом, але не хотілося і його зрадити.   Я вийшов зі схованки. Гул все наближався і наближався. Я вдивлявся в даль. Розплющив очі, а то гідів будильник. Пора прокидатись

                                                                            Учасник проекту          

                                                                            Клименко Олександр

Австралійський сон

Одного прохолодного, морозного дня я , повернувшись з прогулянки, приліг на хвилинку, щоб зігрітись, і задрімав.

   Та раптом я прокинувся від того, що на  мене хтось уважно  дивиться. Розплющивши очі, я побачив над собою цікаву руденьку мордочку кенгуру, який пильно за мною спостерігав. Щоб не злякати

Допитливого гостя, я легенько підвівся і озирнувся навкруги. Я знаходився в чудовому місці: навколо мене росли велику евкаліптові дерева, на яких сиділи ліниві коали, в пишній кроні деревоподібної папороті голосно кричав красень какаду, а кокосова пальма вся, мов новорічна ялинка, було обвішана кокосами. Місце було схоже на рай. Яскраве сонце весело виблискувало на голубому небосхилі. Пройшовши ще кілька кроків, я побачив бананове дерево. Воно рясно зародило плодами. Покуштувавши бананів, я пішов далі . незабаром я вийшов на галявину і побачив дивне селище, обгороджене високим забором. Підійшовши ближче, я побачив аборигенів, які  танцювали ритуальний танець навколо величезного багаття, що горіло  серед селища. Спостерігаючи за дивними туземцями, я не помітив як до мене підкралися їхні воїни і схопили мене. Привівши мене до свого вождя, аборигени довго на мене дивилися, а потім прив’язали мене до палиці, намастили всього прянощами та маслом і понесли до багаття. Відчувши як гарячі язики полум’я обпікають моє тіло, я від переляку прокинувся.

-         Ну й насниться такий жах!  Як добре, що я живу в Україні, а не в Австралії!

                                                                               

                                                                        Учасник проекту          

                                                                        Школьний Олександр